Очікує на перевірку

Брати Капранови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Капранов.
Брати Капранови
Віталій та Дмитро Капранови
Брати Капранови
Народився24 липня 1967(1967-07-24)
Дубоссари, Молдавська РСР
Помер16 квітня 2024 (56 років) (Дмитро)
Київ, Україна
ГромадянствоСРСР СРСР→Україна Україна
Національністьукраїнці
Діяльністьписьменники, видавці, публіцисти, громадські діячі, блогери
Сфера роботилітература[1], публіцистика[1] і видавнича справа[1]
Мова творівукраїнська
Роки активності1990-ті — 16 квітня 2024
Жанрфантастика
Magnum opus«Забудь-річка»
Сайт: kobzar.com.ua
CMNS: Брати Капранови у Вікісховищі
Q:  Брати Капранови у Вікіцитатах
імені Т.Г. Шевченка
Вебсайтkobzar.com.ua
YouTube
Канал
Жанрісторичний
Підписників962 тис.
(23 жовтня 2024 року)
Усього переглядів114 636 727
(23 жовтня 2024 року)


Срібна кнопка YouTube, якою нагороджують за досягнення каналом відмітки у 100 000 (сто тисяч) підписників або більше. 100 000 підписників
Оновлено 23 жовтня 2024 року

Брати Капранови — Капранов Дмитро Віталійович (24 липня 1967, Дубоссари, Молдовська РСР — 16 квітня 2024, Київ[2]) та Капранов Віталій Віталійович (24 липня 1967, Дубоссари, Молдавська РСР) — українські письменники, видавці, публіцисти, громадські діячі, блогери.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Брати Капранови народилися 24 липня 1967 року в Дубоссарах (нині — Молдова). Мають старшого брата Сергія.

Дитинство минуло в Очакові Миколаївської області, де вони 1984 року закінчили середню школу. Української мови у школі не вивчали. Окрім загальноосвітньої, закінчили ще спортивну (греко-римська боротьба) та музичну (фортепіано) школи.

Вищу освіту здобували в Уральському політехнічному інституті (Свердловськ, РФ) та Московському енергетичному інституті за фахом «Технічна кібернетика».

1988 року одружилися з сестрами-близнючками (нині — вони є власницями туристичної фірми) та переїхали до Москви. Мають синів та доньку. Працювали у фармацевтичному та виноробному бізнесі.

4 вересня 2019 року брати Капранови створили свій YouTube-канал «імені Т. Г. Шевченка», на якому розповідають про історію України.

З 24 лютого 2022 року, з початку російського вторгнення в Україну, Капранови боролися з окупантами зі зброєю в руках в лавах полку «Азов», захищаючи Київщину. Згодом повернулися до цивільного життя та роботою над власним YouTube-каналом про історію[3].

16 квітня 2024 року Дмитро Капранов помер у віці 56 років від розриву аорти[4][5]. 18 квітня його відспівали в Михайлівському соборі в Києві[6].

Початок видавничої діяльности

[ред. | ред. код]
На Форумі видавців у Львові, 2014

На початку 90-х у Москві організувався потужний український діаспорний рух. Брати Капранови в цей час видавали московську українську газету «Тинди-ринди» та журнал української фантастики «Брати». У той період, 1993-го року, познайомилися з майбутнім російським президентом Путіним. «Тоді він був у Собчака не те що підмітайлом, але ходив за ним із валізою», — згадував Віталій.

Тоді ж почали писати свою першу книжку «Кобзар 2000». Капранови працювали над цією книжкою 10 років, а завершили роботу вже 1998 р. у Києві, адже вирішили повернутися в Україну, бо за кордоном їм не особливо усміхалася перспектива самореалізації.

Опинившись у Києві в час книжкового «голодомору»[7] (1998 р.), Капранови не могли видати свою книжку, тому вирішили самі стати видавцями.

Брати Капранови, 21 жовтня 2016

Перший книжковий проєкт Капранових — каталог книжок поштою «Книгоноша». У 1998 р. році брати Капранови зібрали з усіх видавництв усі книжки українською мовою, які були на складах, — незалежно від року видання. Таких книжок набралося 600 назв, усі вони ввійшли до першого каталогу (1998 р. в Україні існувало лише 600 назв книжок українською мовою, що засвідчено документально).

1999 р. Капранови разом із телеканалом «1+1» та шоколадом «Корона» організували перший конкурс української гостросюжетної літератури «Золотий Бабай». Переможцем став роман Василя Шкляра «Ключ».

Діяльність видавництва «Зелений пес»

[ред. | ред. код]
Брати Капранови презентують свої книжки на Львівському форумі видавців на власному горбатому «Запорожці» (2008).
Та сама подія, десятьма роками пізніше Брати Капранови з «горбатим» Запорожцем (2019).

2000 р. стартувало видавництво «Зелений пес», яке очолили Віталій та Дмитро. Першою книжкою став роман Леоніда Кононовича «Я, зомбі».

2001 р. вийшов «Кобзар 2000» братів з ілюстраціями Владислава Єрка. «Кобзар 2000» мав непоганий відгук і перевидавався вже 5 разів.

2004 р. Уряд України прийняв бюджет, який зупинив видавництво книжок. 4 лютого Капранови разом з колегами-письменниками на знак протесту спалили рукопис нового роману під Кабінетом Міністрів України. Акція мала широкий розголос, а через пів року Уряд змінив бюджет.

  • Восени 2004 вийшов друком другий роман Капранових «Приворотне зілля».
  • 2006 читачі побачили третій їх роман «Розмір має значення».
  • 2007 видали книгу своїх статей «Закон Братів Капранових».
  • У вересні 2008 року презентували «Нові розділи до „Кобзаря 2000“».
  • Восени 2009 року видали свою першу книжку для дітей «Зоряний вуйко».
  • Восени 2010 року вийшов «Кобзар 2000 + Нові розділи + Найновіші розділи».
  • У вересні 2011 року — «Щоденник моєї секретарки». Влітку вийшла електронна версія книги, восени — паперова. Цей роман суттєво відрізняється від попередніх творів Братів[8].
  • На Форумі видавців 2012 представили друге видання «Приворотного зілля».
  • 2013 року брати Капранови видали, як зазначено в анотації, «для дорослих і дітей, для батьків, які хочуть, щоб їхні нащадки виросли українцями», 80-сторінкову «Мальовану історію Незалежності України».

Сьогодні видавництво «Зелений пес» видає понад 60 назв українських книжок щороку.

З 2004 року брати Капранови двічі на місяць видають літературну газету «Друг Читача» та, спільно з «Главредом», ведуть проєкт «Книжкові сезони». З 2005 року брати ведуть також проєкт «Гоголівська Академія»[9]. Наразі сайт функціонує:

1. як літературний сайт — gak.com.ua [Архівовано 2 вересня 2011 у Wayback Machine.] — територія, цілком придатна для вільної самореалізації усіх охочих, перебуваючи на якій, ви дістанете змогу не лише донести власне творіння до величезної кількості відвідувачів світової Мережі, а й майже відразу отримати безпосередню реакцію і обґрунтовану критику у вигляді рецензій і коментарів.

2. як літературний альманах — перше число якого має назву «digital Романтизм» — селективний друкований орган, ідейне й естетське утворення, мета якого відібрати найцікавіше і впорядкувати його якнайкраще, а потім представити широкому загалу зацікавлених читачів.

Обидва втілення проєкту перебувають у прямій і непрямій залежності один від одного, обидва є відкритими для інтерпретації та комунікації, обидва запрошують до участі всіх охочих, обидва зацікавлені в подальшому розвитку мережевої та немережевої української літератури[10].

2007 року Капранови виступили ініціаторами Надзвичайних Зборів «Україна — зона культурного лиха»[11]. Результатом Зборів стало проголошення України зоною культурного лиха, також було висунуто ряд вимог та пропозиції до влади для покращенню ситуації.

2007 року Капранови заснували премії «Золотий намордник» — за перше місце в рейтингу державного хамства та «Золотий ошийник» — за перше місце в рейтингу іноземного хамства (присуджується посольству чи консульству за результатами інтернет-голосування)[12].

З 2009 року Брати Капранови є кураторами культурної програми ярмарку «МЕДВІН: Книжковий світ»

2011 року започаткували перший Всеукраїнський конкурс двійників Тараса Шевченка.

21 березня 2016 року Брати Капранови презентували свій новий роман «Забудь-річка».

Політична позиція

[ред. | ред. код]

З 24 лютого 2022 року, з початку російського вторгнення в Україну, письменники брати Капранови боролися з окупантами зі зброєю в руках у Києві в лавах полку «Азов». Дмитро та Віталій заявили, що Київ вистоїть і жодних компромісів із Росією не буде.

Програма соціальних розслідувань «Брат за брата»

[ред. | ред. код]

27 травня 2015 року Брати Капранови стали ведучими тележурналу соціальних розслідувань «Брат за брата» на телеканалі ZIK.

Програма «Брат за брата» складалася з сюжетів-розслідувань, тривалістю 55 хвилин кожна, та виходила щосереди о 22:05[13].

Після призначення на посаду креативного продюсера телеканалу ZIK Наталії Влащенко, брати Капранови виступили з критикою на її адресу. Брати Капранови на своїй сторінці у «Фейсбук» написали:

Ми тут довідалися, що Наталія Влащенко стала креативним продюсером телеканалу ZIK, і вимушені висловитися з цього приводу. Усім відомо, що пані Влащенко керувала журналом «Публічні люди», який спеціалізувався на замовних іміджевих матеріалах, а по-простому «джинси». Тому призначення фахівця з «джинси» продюсером каналу журналістських розслідувань, на наш погляд, псує обличчя каналу та карму усім його працівникам.

З іншого боку, ZIK сьогодні є насправді єдиним українським серед усіх національних каналів. А пані Влащенко дуже професійно створила собі ефірний образ українофобки та ватниці. І цей образ аж ніяк не прикрасить телеканал — більше за те, вплине навіть на наше особисте реноме, ми тепер не знатимемо, як коментувати глядачам роботу з подібною персоною в межах одного каналу.

Ми розуміємо, що керівництво каналу має свої плани та розуміння стратегії, а також усвідомлюємо, що воно може закрити наш проєкт "Брат за брата" тоді, коли вважатиме за потрібне. Але поки цього не сталося, оголошуємо свою передачу зоною вільною від Наталії Влащенко. Ми не дозволимо їй впливати на наших журналістів і редакторів та втручатися у роботу програми.

Бо ані з професійної ані з національної точки зору співпраця з цією персоною для нас не є можливою[14].

Після цього допису брати Капранови написали, що проєкт «Брат за брата» закритий телеканалом ZIK

Ну що, друзі і не дуже, щойно закрили передачу «Брат за брата». Вітаємо[15][16].

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

У місті Конотоп вулицю Колективну перейменували на вулицю Дмитра Капранова[17]

Статті

[ред. | ред. код]
Брати Капранови
у соціальних мережах
Брати Капранови на сайті Facebook
Брати Капранови на сайті YouTube

імені Т. Г. Шевченка

[ред. | ред. код]

4 вересня 2019 року брати Капранови заснували YouTube канал[18] в якому публікують відео матеріали про історію України. Найпопулярнішим відео є «Історія України за 10 хвилин / Українська історія / History of Ukraine (english subtitles)», яке було опубліковане 27 жовтня 2019 і менше ніж за місяць набрало півмільйона переглядів.[19]

У 2020 році канал отримав звання «Відкриття року в Youtube» від Паляниця Awards.[20]

Книги

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Zaxid.net (16 квітня 2024). Раптово помер відомий письменник та публіцист Дмитро Капранов. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 18 квітня 2024.
  3. ↑ Анастасія Большакова (16 квітня 2024). Помер письменник і громадський діяч Дмитро Капранов. Українська правда. Процитовано 16 квітня 2024.
  4. ↑ Гуньковський, Богдан (16 квітня 2024). Помер письменник та публіцист Дмитро Капранов. Цензор.нет. Цензор.нет. Процитовано 16 квітня 2024.
  5. ↑ Помер Дмитро Капранов. РБК-Украина (укр.). Процитовано 27 квітня 2024.
  6. ↑ У Києві прощаються з Дмитром Капрановим (фото). Gazeta.ua. 18 квітня 2024.
  7. ↑ Брати Капранови їдуть на Бандерштат. Архів оригіналу за 15 липня 2011. Процитовано 13 липня 2011.
  8. ↑ Щоденник моєї секретарки
  9. ↑ Сайт Гоголівської академії. Архів оригіналу за 11 січня 2010. Процитовано 18 січня 2010.
  10. ↑ Про «Гоголівську академію». Архів оригіналу за 23 грудня 2009. Процитовано 18 січня 2010.
  11. ↑ відбулися 30 листопада 2007 року, зібрали делегатів з усіх регіонів України
  12. ↑ Брати Капранови презентували «Золотий намордник» та «Золотий нашийник». Архів оригіналу за 25 лютого 2017. Процитовано 24 лютого 2017.
  13. ↑ Канал ZIK запускає програму соціальних розслідувань «Брат за брата» з братами Капрановими. Архів оригіналу за 25 лютого 2017. Процитовано 24 лютого 2017.
  14. ↑ Сторінка Братів Капранових на «Фейсбук»
  15. ↑ Допис у «Фейсбук»
  16. ↑ На телеканалі ZIK закрили проект братів Капранових після їх звинувачень на адресу Влащенко. Архів оригіналу за 24 лютого 2017. Процитовано 24 лютого 2017.
  17. ↑ У Конотопі одну з вулиць перейменували на честь Дмитра Капранова. Історична правда. 25 квітня 2024. Архів оригіналу за 25 квітня 2024. Процитовано 16 вересня 2024.
  18. ↑ «ім. Т. Г. Шевченка» [Архівовано 14 квітня 2021 у Wayback Machine.]
  19. ↑ YouTube канал ім. Т. Г. Шевченка. YouTube. Архів оригіналу за 11 січня 2021.
  20. ↑ Стерненко, Ukraїner та Kalush: премія «Паляниця Awards» назвала найуспішніших в українському YouTube | Громадське телебачення. hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 27 липня 2021. Процитовано 27 липня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Бондаренко Богдан. Я зустрічався з Путіним // Експрес. — 2014. — 17–24 липня

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Брати_Капранови&oldid=43744516